Історія нашого села і школи містить в собі багато цікавого.
 Історія школи
n Сучасна людини – це освічена людина. І завжди найголовнішим завданням школи було, є і буде “сіяти розумне, добре, вічне”. Тож такими “засіювачами” і щедра мартинівська земля. Ціла плеяда талановитих педагогів, які навчили та вивели у світ велику кількість учнів, працювала в нашій школі. В 1861р, після відмінення кріпосного права, в нашому селі було відкрито першу школу. Вона розміщувалася у маленькому дерев'яному будиночку з двох кімнат, в яких навчалось три групи учнів. Їх учив один учитель - Царенко Йосип Михтодович.
n В 1903р. в Мартинівці створюється друга школа на місці сучасного фонтану.Пізніше поряд із сучасним адмінбудинком будується нова, так звана Міністерська школа, яку пізніше називали Бораковою. У трьох класах навчалося 15-16 дітей майстрів, заможніх селян та слуг панів з Мартинівки, Беркозівки, Копіюватого чи Лізок. Учив їх новоприбулий з Житомира учитель Борак Дмитро Миколайович.
Завдяки невтомній праці Борака Д.М. площа старого кладовища перетворилася
на парк в якому
розташувалася шкільна пасіка.
n У 1911році будовано приміщення земської школи (нині приміщення краєзнавчого музею).У двокласній школі вивчали арифметику, елементи алгебри, геометрії, фізики, природознавства, географії.
n В 1919 році в приміщенні земської школи відкрито реальну школу та школу , яка називалася “Підготовчі курси до хімічної школи”. У 1921році курси були закриті й переведені в м. Смілу, де пізніше були реорганізовані в технікум. У 1924 році двокласна реальна школа була реорганізована в семирічну трудову школу.
У 1926 році школу закінчили перші випускники. Директорами школи були: Щербина Зіновій Васильович та Кислий Пилип Прокопович. Агрономію викладали Білан Сидір Савович та Лисогір Пилип Андрійович. Директором школи у 1944 році була Москаленко Настя Леонтіївна, а пізніше Орбей Марія Федорівна. Перші випускники мали по 23-25 років, вони пройшли фашистську окупацію і довгі дороги війни. Четверо випускників стали вчителями, двоє – інженерами, інші здобули професію агронома, техніка- геолога.
n В 1950 році розпочав свою діяльність, як директор школи, Кузьменко Іван Максимович. Він заснував музей Людвіка Варинського. В 1974 році збудував школу на 480 місць. 15 липня 1968 року школу перейменували в середню загальноосвітню трудову політехнічну імені Л. Варинського. Був головою спілки ветеранів війни і праці. nЗа підняття цілинних земель, два випускники нашої школи Правдзівий Олександр та Столярчук Степан отримали найвищу нагороду держави звання Герой Соціалістичної праці. Особливої шани удостоєний випускник нашої школи, воїн-афганець, який загинув виконуючи інтернаціональний обов'язок
n У сучасній школі працює дружній згуртований колектив, який очолює Боярчук Алла Іванівна. З 24 педагогічних працівників:
5 – вчителів мають вищу кваліфікаційну категорію;
2 – “вчителі - методисти”;
5 – “старших учителів”.
За 34 роки зі стін нашої рідної школи в самостійне життя вийшло близько 2 тисяч учнів, які отримали атестати зрілості.
nіі
nІІіІІіі
n |
|
